Чорногірська прогулянка. Або як туристи проводять літо

Нарешті настав довгожданий липень та очікуваний похід чорногорою ставав все ближчим та реальнішим. Трішки більше ніж пів року мені не давали спокою та турбували мою душу ті карпатські краєвиди та відчуття від сходжень, котрі минулої осені я здійснив наодинці у соло-поході Чорногорою, і ось воно... Крім усіх зривів та змін планів нічого особливого в самому маршруті не змінювалося і так як і раніше планувалося провести в горах мінімум тиждень. Коли ж довгоочікуваний момент походу став ближчим, то виявилося, що  людей, готових йти, не так вже й багато, тільки я, Мирослава і Сашко. Взагалі мене вразила сміливість та рішучість дівчини, котра ні разу не була в горах. Піти у похід вперше і відразу на тиждень, мабуть це щось неймовірне, те чого я точно вже ніколи не відчую.

Вело-подорож "Луцьк-Олика-Базальтове-Костопіль"

Вже минуло майже цілих 3 роки від першої вело-подорожі по Карпатах, після котрої ми з друзями так і не здійснювали ніяких вело-мандрівок, не рахуючи 1-2 годинні велопробіги околицями Луцького району. Душа бажала подорожі, так-як в рідних Карпатах і досі на вихідних нещадно дощить, я подумував про дві подорожі. Точніше про два маршрути:

1. Луцьк-Тараканів-Луцьк
2. Луцьк-Базальтове-Луцьк

Останній мені подобався більше, так як давно вже я хотів оглянути затоплений кар'єр у Базальтовому, колись проїздили поряд автівкою і вийшли подивитися на нього, а вода там із зеленкуватим відтінком.. прям як в рекламі на тропічних островах. Місцеві оповідають чутки про те  що вода там цілюща (із-за вмісту якихсь мінералів) і добре впливає на шкіру, також є чутки про те що туди якесь підприємство висимало багато пасти ГОІ і тому вода має таке забарвлення. Також я розглядав варіант, що ніхто не погодиться і я поїду один, тоді було б за гріх не заїхати до Костополя до бабусі та дідуся.
Десь в глибині душі розуміючи, що в більшості людей присутній стереотип типу "30 км. то дуже багато", а до Базальтового приблизно кілометрів 80, я відчував, що до кар'єра і назад за один день ніхто не погодиться їхати. Тому, кілька тижнів тероризував друзів усілякими вмовляннями здійснити подорож до Тараканівського форт-посту, де я вже хоч і бував (коли здійснювалася "Подорож замками України" у 2006 році, та у 2010 році були проїздом весною), але всеодно цкаво. Дорога туди теж не близька, але прийнятна.

Подорож замками України

Нещодавно згадував з чого саме почалися мої мандрівки, не беручи до уваги дитинство, а вже після студентства. Після поїздки у Крим, де ми з друзями досить гарно та насичено відпочили Богдан задумав такий-собі тур "Замками  України". Хоча він не охоплює усі замки України, навіть не усі замки західної України, але саме у цій поїздці ми побачили досить багато різних замків, палаців та фортів у певних частинах західної України та ще й встигли побувати у печері "Млинки". Після цього навіть не вірилося, що це реально встигнути всього за 2 дні...
Виїзд планувався досить рано, від замку Любарта в Луцьку, ще за темна.

Після чого ми попрямували до славнозвісного міста Дубно, оглянули місцевий замок, котрий на мою думку особливої уваги не вартий, та відбули до с. Тараканів, щоб відшукати та подивитися на Тараканівський форт-пост. Ось ця споруда (точніше її залишки) дійсно варта уваги. Спочатку ми не розуміли, де ж він є? Йдемо якимсь лісом і нічого не проглядається, не видно ніякого форту.