Мандрівки та подорожі: Мандрівне літо 2013. Скадовськ

Почався мій літній відпочинок чи відпустка з риболовлі. Коли почув пропозицію поїхати половити рибки разом із батьками я відразу ж погодився, і не пожалкував. З риболовлі повернувся десь з 11-12 кілограмами карпів. Вийшла непогана зміна відпочинку, і похід в гори відбувся і ще й рибки наловив. Та не встигши її почистити як майнула ідея „зганяти” на море.

Як місце дислокації було обрано Скадовськ. Це місто пов’язано зі спогадами з дитинства, там не глибоке море (доступ до води як на оз. Світязь, часом можна йти метрів 300 а води тільки по груди) і ми усі давно вже хотіли побувати на острові Джарилгач.

Поїздка до Скадовська виявилася не дуже легким завданням, дорогою прийшлося ремонтувати автомобіль, тому змушені були зробити зупинку в Миколаєві для ремонту стартера.

Про саме місто багато не напишу, бо бачив я його тільки як „Авторинок”. Склалося враження типу „Аля 90-ті”. Хоча певне приємне враження лишилося. Зустріли колегу по роботі, саме під час виконання службового обов’язку (:

Поїли в забігайлівці, як я спочатку подумав „для алкоголіків”, але виявилося це досить чистий заклад. В цьому закладі нас усіх вразило господарське мило для миття рук.

Трішки поснідавши ми з нетерпінням чекали доки відремонтується стартер, а згодом його поставили та ми рушили далі. Доїхали в Скадовськ десь о 17-й

Відразу пішли на набережну та натрапили на графік руху судна ОМ-104, Мирося зафіксувала його у фото-пам’яті телефону і ми рушили на пляж. Водичка була чудова.

Дивними здалися певні зміни. Змінилася природа, особливо змінилося море. Раніше в прибережній лінії були зелені (схожі на „сосонку” яка росте в полі) водорості, пірнаючи, або просто дивлячись зверху у воду в них можна було помітити щось типу морських коників, рибу голку і т.п. та багато креветок. Зараз в прибережній зоні Скадовська на кількадесят метрів від берега водорості напіввідмерлі, креветок не лишилося, та й риби особливо багато нема.

Здивувався що колись вільні для користування стаціонарні накриття на пляжі зробили платними... добре що хоч вхід на пляж вільний, а не як в Криму.

Далі кілька днів в нас був стандартний курортний відпочинок: пляж, море, їжа, сон і т.п.

Плавання на острів почалося з запізнення на „морську маршрутку”, це дійсно маршрутка, без перебільшень, бо тиснява там ще та... Відразу ж порівняв зі спогадами з дитинства... так .. раніше цей корабель взагалі майже пустий туди плавав... А зараз розкрутили Джарилгач не на жарт, туди і малі катери ходять, та й сам острів змінився... завдяки природі з однієї сторони та „завдяки” цивілізації з іншої...

Як висадилися на острів, я відразу ж закомандував, що йдемо пішки, як і колись раніше. Пішли та натрапили на такі заболочені та затоплені місця, що ніхто спочатку й не зрозумів звідки це взялося.

Після чого повернули назад. Якби я йшов сам, то точно поліз би туди, а так то звісно краще поберегти жіночі ноги, бо Мирослава і мама навряд би були задоволені прийнятими грязьовими ваннами та після того ще біля години ходу по палючому сонцю. Місцевий автобус довго чекати не довелося.

Завантажилися та й поїхали.

Прибули на відкрите море і прикро були здивовані запахом гнилих водоростей та процвітанням цивілізації.

Але пройшовши кількадесят метрів праворуч по береговій лінії, ми знайшли непогане місце в компанії чайок та пішли купатися.

Відразу ж для себе відмітили що медуз цього разу в морі поменше.

Загалом якщо острів „окультурити” то вийде маленький український Єгипет, але я особисто категорично проти такого окультурювання, там має бути хіба-що накриття місцями вздовж берегової лінії, та в нас поки-що не вміють так розвивати місця для відпочинку. З’являються усілякі там платні і ще якісь збочені пляжі які я взагалі повідміняв би, бо ми і так податки платимо, тому не мають з людей брати кошти за вхід на пляж.... але я не про це пишу... щось за Крим минулорічний навіяло. Загалом все сподобалося, нові враження, „спілкування” з чайками, які виявляється з голоду дуже близько підходять до людей і ніколи не відмовляться щось перекусити. Але будьте обережні, там де їсть одна чайка відразу з’являється в 10 разів більше бажаючих

На острові часто можна зустріти туристів, які лишаються ночувати, або ж ходять як в похід вздовж берегової лінії. Аж самому закортіло пройтися від маяка до лазурного, але то все ще по-переду.

Цілий день в спеку на острові протягнути важкувато, тому якщо будете планувати там відпочинок не забудьте про сонцезахисні засоби, воду, їжу і тому подібне. Десь о 15-й ми почали збиратися назад на іншу сторону і додому.

Що ще сподобалося в Скадовську, то це дельфінарій.

Хоч він ще порівняно молодий і трюків там показують не дуже багато, але загалом мають що показати і знають як підняти настрій.

В передостанній день перебування на морі, тато вирішив зробити фірмову страву та посидіти з власниками тих „квартирок” в яких ми жили, так як туристів вже не було то ні ми ні нам ніхто не заважав.

Наступний день почався стандартно з купання та засмагання, після чого ми пообідали, зробили ще кілька фото в дворі і в кімнатах, та рушили назад до-дому.

Загалом відпочинок дуже сподобався, незважаючи на те що здається було мало часу ми порівняно багато встигли та побачили та особливо не напружувалися, хоча й спали після дня такого відпочинку немало.

Приїжджайте в Скадовськ і не пожалкуєте. Там проста будова міста, море для дітей ідеальне, можна особливо не переживати що хтось кудись запливе. Доречі якщо в когось проблеми з суглобами то кажуть допомагає місцева грязюка з дна моря, яку можна легко дістати самому поміж водоростей. Морська вода насичена йодом і на диво дуже швидко лікує горло.